Кенді-Кенді (1976)

Кенді - не шедевр, не ідеал і навіть, мабуть, не класика жанру. Зробити таку історію можна було б набагато акуратніше й чистіше. Але позбавте « Кенді-Кенді» від всіх її недоліків, і вона не стане ні на йоту краще. Сила таких добутків не як виконання, стилю й промальовування. Це лише прикрі зупинки експреса, але вам однаково - ви адже їдете до кінця. І лише коли за спиною закриються двері, і поїзд умчиться в тупик, розумієш, що тобі так невміло й по-дитячому наївно хотіли сказати. Розумієш, куди, властно, тебе привезли.